Щоб інших навчити, треба самому вміти: вересня 2016

Методика використання мультимедіа-технологій на уроці

Презентація дозволяє подати матеріал як систему яскравих опорних образів із вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку.

Мета такого подання навчальної інформації полягає у формуванні в учнів системи образного мислення.

Презентація — це набір слайдів, які послідовно змінюють один одного, на кожному можна розмістити будь-який текст, малюнки, схеми, відео-, аудіофрагменти, анімацію, 3D-графіку, використовуючи різні елементи оформлення.

Використання мультимедіа-технологій на уроці

Подаючи інформацію за допомогою фото, відео, графіки, анімації, звуку, ми маємо дві основні переваги — якісну і кількісну.

Якісно нові можливості очевидні, якщо порівняти словесні описи з безпосереднім аудіовізуальним поданням.

Кількісні переваги полягають у тому, що мультимедіа має набагато вищу інформаційну щільність. Дійсно, одна сторінка тексту, як відомо, містить близько 2 Кбайт інформації. Викладач вимовляє цей текст протягом 1–2 хвилин.

За ту ж хвилину повноекранне відео надає близько 1,2 Гбайт інформації.

Мультимедіа — подання інформації про об’єкти і процеси не традиційним текстовим описом, а за допомогою фото, відео, графіки, анімації, звуку, тобто в усіх відомих сьогодні формах.

Ось чому «краще один раз побачити, ніж мільйон разів почути».

Методика використання мультимедійних технологій передбачає:

- удосконалити систему організації навчання на різних етапах уроку;

- посилити мотивації навчання;

- поліпшити якість навчання й виховання, що підвищить інформаційну культуру учнів;

- підвищити рівень підготовки учнів у галузі сучасних інформаційних технологій;

- продемонструвати можливості комп’ютера не тільки як засобу для гри.

Мультимедійні уроки допомагають виконати такі дидактичні завдання:

- засвоїти базові знання з предмета;

- систематизувати набуті знання;

- сформувати навички самоконтролю;

- сформувати мотивацію до навчання в цілому;

- надати навчально-методичну допомогу учням у самостійній роботі з навчальним матеріалом.

Цю технологію можна розглядати як пояснювально-ілюстративний метод навчання, основне призначення якого — організувати засвоєння учнями інформації шляхом повідомлення навчального матеріалу та забезпечити його успішне сприйняття, яке посилюється завдяки залученню зорової пам’яті.

Завдяки використанню на уроці мультимедійних технологій структура уроку принципово не змінюється. У ньому, як і раніше, зберігаються всі основні етапи, змінюються, можливо, тільки їхні тимчасові характеристики.

Необхідно зазначити, що етап мотивації в цьому випадку розширюється й має пізнавальне навантаження. Це необхідна умова успішного навчання, оскільки без бажання поповнювати багаж знань, без уяви й емоцій неможлива творча діяльність учня.

Можливості застосування мультимедійних технологій на різних етапах уроку

Етапи уроку	Зміст	Цілі	Умови досягнення позитивних результатів
Організаційний	Демонстрація теми й мети уроку	Підготувати учнів до роботи на уроці	Доброзичливий настрій викладача й учнів; швидке включення групи в діловий ритм, забезпечення повної готовності групи і устаткування до роботи
Перевірка домашнього завдання	Демонстрація правильного виконання завдань, що викликають труднощі (можуть підготувати учні), питання для перевірки знань, тестове опитування з теорії	Виявити рівень знань учнів з домашнього завдання	Перевірка наявності домашнього завдання; виправлення типових помилок; виявлення причин невиконаного домашнього завдання окремими учнями
Актуалізація опорних знань і способів дій, мотивація навчальної діяльності	Питання й завдання, які доводять необхідність вивчення теми; узагальнення вивченого матеріалу	Заповнити відсутні знання, згадати необхідні опорні знання та способи дій	Формування дидактичної мети разом з учнями, використання різних прийомів організації діяльності учнів для сприйняття мети
Формування нових понять і способів дій	Основні поняття, схеми, таблиці, малюнки, анімація, відеофрагменти ілюструють особливості нового матеріалу	Викладання нового навчального матеріалу	Застосування різних способів активізації розумової діяльності учнів, включення дітей у пошукову роботу, самоорганізацію навчання; систематизація нових знань
Застосування знань, формування вмінь	Питання й завдання, що вимагають розумової активності і творчого осмислення матеріалу; підказка правильного рішення під час виникнення труднощів	Виконання тренувальних завдань	Використання різних способів закріплення знань; звернення викладача до групи з проханням доповнити, уточнити, виправити відповідь учня, поглянути на досліджувану проблему з іншого боку; уміння учнів зіставляти факти з поняттями, правилами та ідеями
Контроль і облік знань	Завдання різного рівня складності, використання нестандартних ситуацій, які перевіряють набуті знання	Організація контролю й самоконтролю	Використання різних способів контролю й самоконтролю знань; рецензування робіт учнів із зазначенням успішного засвоєння інформації та прогалин у знаннях

Структурна компоновка мультимедійної презентації із застосуванням гіпертекстових посилань розвиває системне, аналітичне мислення. Окрім того, за допомогою презентації можна застосовувати різноманітні форми організації пізнавальної діяльності: фронтальну, групову, індивідуальну.

Таким чином, мультимедійна презентація найбільш оптимально та ефективно відповідає дидактичній меті уроку.

Освітній аспект: сприйняття учнями навчального матеріалу, осмислення зв’язків між об’єктами вивчення.

Розвивальний аспект: розвиток пізнавального інтересу в учнів, уміння узагальнювати, аналізувати, порівнювати, активізація творчої діяльності учнів.

Виховний аспект: виховання наукового світогляду, уміння чітко організувати самостійну та групову роботу, виховання почуття товариськості, взаємодопомоги.

Мультимедійні технології можуть бути використані:

1. Для анонсування теми

Тема уроку подана на слайдах, у яких стисло викладені основні моменти питання, що розглядають.

2. Як супровід пояснення викладача

Використання мультимедіа-презентацій під час пояснення нової теми з досить лінійною послідовністю кадрів. У презентації можна звернути увагу на головні аспекти.

На екрані можна подати визначення, схеми, які учні записують у зошит (також можна конспект змісту презентації роздрукувати для кожного учня), тоді викладач, не витрачаючи час на повторення, устигає розповісти більше.

Презентацію (що є своєрідним конспектом теоретичного матеріалу) викладач проводить на одному комп’ютері (бажано із застосуванням засобів проекції на настінний екран) або шляхом синхронного виведення на екрани робочих місць учнів одного й того ж кадру.

Перехід від кадру до кадру в цьому випадку запрограмований тільки після натискання клавіш або клацання мишкою, без використання автоматичного переходу через певний час, оскільки час, необхідний для сприйняття учнями того чи іншого кадру з урахуванням додаткових пояснень, може бути різним залежно від рівня підготовки школярів.

3. Як інформаційно-навчальний посібник

У навчанні особливу увагу сьогодні звертають на особисту діяльність учня з пошуку, усвідомлення й засвоєння нових знань. Викладач у цьому випадку є організатором процесу навчання, керівником самостійної діяльності учнів, який надає їм потрібну допомогу й підтримку.

Ці посібники зручно використовувати в тих випадках, коли учень з якоїсь причини не встиг виконати завдання під час уроку або якщо він пропустив тему через хворобу. Учень може прийти в кабінет інформатики після уроків і доопрацювати матеріал. І навпаки, учні, які встигають за урок виконати всі запропоновані завдання, можуть, не чекаючи решти, переходити до наступного розділу теми або виконувати творче завдання з вивченої теми. Таким чином, завдяки індивідуальному режиму роботи кожний учень досягає позитивного результату.

Мультимедійний додаток дозволяє організувати таку роботу. Він має бути повним і містити матеріали з кількох суміжних тем. Це забезпечує можливість для самостійного вивчення розділів теми, а також для випереджувального навчання.

Структура презентації в цьому випадку повинна бути досить складною, нелінійною, з великою кількістю розгалужень і ґрунтуватися на «ручному» присвоєнню об’єктам посилання на інші кадри (користувач клацає мишкою на відповідному об’єкті).

Завдяки такій складній структурі важливо передбачити добре оформлені кадри, які виконують функцію «головного меню» (а також допоміжного меню) для вибору бажаної теми й підтеми, а також на кожному кадрі розмістити «типові» кнопки навігації, оформити в одному стилі «панель управління».

Під час організації самостійної роботи на уроці важливо передбачити додатковий матеріал для учнів, які успішно виконують завдання обов’язкового рівня.

Наявність мультимедійного забезпечення дозволяє компенсувати недостатню лабораторну базу, завдяки можливості моделювати процеси та явища. Використання комп’ютера на цьому етапі має, окрім плюсів (індивідуальний темп роботи з програмою, великий обсяг інформації з теми, мультимедіа), і недоліки (відсутність контакту з викладачем, сприйняття текстової інформації з екрана монітора).

4. Для контролю знань

Використання комп’ютерного тестування підвищує ефективність навчального процесу, активізує пізнавальну діяльність учнів. Тести можуть бути у формі карток з питаннями, відповіді на які учень записує у зошиті або на спеціальному бланку відповідей. За бажанням викладача зміна слайдів може бути налаштована на автоматичний перехід через певний проміжок часу.

Під час створення тесту з вибором відповіді на комп’ютері можна організувати висновок про правильність (неправильність) зробленого вибору або без вказівки правильності зробленого вибору. Можна передбачити можливість повторного вибору відповіді. Такі тести мають передбачати виведення результатів про кількість правильних і неправильних відповідей. Окрім того, вибір питань тесту організовують випадково (наприклад, з 20 питань учень бачить 10, обраних випадково), що створює ілюзію кількох різних варіантів тесту. За результатами таких тестів можна судити про ступінь готовності та бажання учнів засвоїти матеріал.

Особливої уваги потребує питання спільного використання мультимедійних презентацій і робочих зошитів. Не слід спиратися тільки на можливості комп’ютера, хоча він допомагає наочно та яскраво подати інформацію з досліджуваної теми.

Основні визначення та головний матеріал повинні залишитися в учнів на паперовій копії (і зрозуміло, без необхідності переписувати їх з екрана монітора). Виконувати завдання, у яких потрібно самостійно виконати обчислення і вписати в зазначені місця відповіді, також бажано в робочому зошиті. Функції мультимедійних презентацій і робочих зошитів чітко розділені й дублювати один одного повинні тільки там, де це дійсно необхідно.

Рекомендації з розробки мультимедійних презентацій

Мультимедійні програмні засоби мають багато можливостей у відображенні інформації, значно відрізняються від звичних і безпосередньо впливають на мотивацію учнів, швидкість сприйняття матеріалу, стомлюваність і на ефективність навчального процесу загалом.

На етапі створення мультимедійної презентації необхідно враховувати такі особливості:

- психологічні особливості учнів групи;

- цілі й результати навчання;

- структуру пізнавального простору;

- розміщення учнів;

- вибір найбільш ефективних елементів комп’ютерних технологій для виконання конкретних завдань уроку;

- кольорову гаму оформлення навчального матеріалу.

Під час роботи з мультимедійними презентаціями на уроках необхідно враховувати психофізіологічні закономірності сприйняття інформації з екрана комп’ютера, телевізора, проекційного екрана.

Робота з візуальною інформацією, поданою з екрана, має свої особливості, тому що за тривалої роботи викликає втому, погіршення зору. Особливо трудомісткою для зору є робота з текстами.

Під час створення слайдів необхідно врахувати такі основні вимоги:

- Слайд повинен містити мінімально можливу кількість слів.

- Для написів і заголовків слід вживати розбірливий крупний шрифт. Лаконічність — одна з вихідних вимог розробки навчальних програм.

- Переважно розміщувати на слайді головне: пропозиції, визначення, слова, терміни, які учні будуть записувати в зошити, читати їх уголос під час демонстрації презентації.

- Розмір букв, цифр, знаків, їх контрастність мають бути такими, щоб учням з останніх парт було добре видно презентацію.

- Заливка фону, букв, ліній має бути спокійного, «неотруйного» кольору, що не буде подразнювати й не втомлюватиме очі.

- Креслення, рисунки, фотографії та інші ілюстраційні матеріали повинні, якщо можливо, максимально рівномірно заповнювати все екранне поле, бути високої якості, чіткими, контрастними.

- Не можна перевантажувати слайди зоровою інформацією.

- На перегляд одного слайда слід відводити достатньо часу (не менше 2–3 хвилин), щоб учні могли сконцентрувати увагу на зображенні, простежити послідовність дій, розглянути всі елементи слайда, зафіксувати кінцевий результат, зробити записи в робочі зошити.

- Звуковий супровід слайдів не повинен бути різким, відволікати чи дратувати.

Для забезпечення ефективного навчального процесу необхідно:

- уникати монотонності, ураховувати зміну діяльності учнів за її рівнями: упізнавання, відтворення, застосування;

- орієнтуватися на розвиток розумових здібностей дитини, тобто рівень спостережливості, асоціативності, порівняння, аналогії, виділення головного, узагальнення, уяви тощо;

- дати можливість успішно працювати на уроці із застосуванням комп’ютерних технологій і сильним, і середнім, і слабким учням;

- ураховувати фактор пам’яті дитини (оперативної, короткочасної та довготривалої). Обмежено слід контролювати те, що введено тільки на рівні оперативної та короткочасної пам’яті.

Кожен навчальний мультимедійний засіб має відповідати всім дидактичним вимогам, як і традиційні посібники, а саме: науковості, систематичності, послідовності, доступності, зв’язку із практикою, наочності. Проте під час створення мультимедійної презентації необхідно враховувати не тільки відповідні принципи класичної дидактики, але й специфічні підходи використання комп’ютерних мультимедійних презентацій.

Важливим моментом є розподіл навчального матеріалу на слайдах: він повинен подаватися частинами, легкими для сприйняття. Нелогічно на одному слайді розміщувати багато інформації, навіть якщо вона пов’язана з питанням, що викладено на слайді.

Отже, мультимедійна інформація відрізняється чіткістю, лаконічністю, доступністю. У процесі роботи з нею учні вчаться аналізувати, висловлювати власну думку, удосконалюють уміння працювати на комп’ютері. Якщо застосування мультимедійних технологій добре продумане, заняття буде образним, наочним, цікавим, життєвим, дозволить розвивати вміння учнів працювати в парах і групах.

Пищик О. В. Методика використання мультимедіа-технологій на уроці // Класному керівнику. Усе для роботи. — Х. : ВГ «Основа». — № 2 (50), 2013. ВГ "Основа"

Особливості роботи вчителя з гіперактивними учнями середнього шкільного віку

Поведінка дітей з синдромом дефіциту уваги — постійне джерело стресу й складних переживань для самої дитини, її сім’ї, учителів й однокласників. Саме тому останнім часом проблема ефективності навчання гіперактивних дітей стає все більш обговорюваною серед педагогів і шкільних психологів і одним з найважливіших завдань сучасної школи є застосування продуктивних форм організації навчальної діяльності учнів.

Досить часто трапляється так, що в класі є учень, і добре, якщо він один, який своєю надмірною активністю може звести нанівець гарний урок навіть досвідченого педагога. Означена активність майже завжди не стосується теми заняття, і звичайні методи керування класом на такого учня не діють. Такі діти додають клопоту не тільки тим, що відволікають інших, відбирають «дорогоцінний час» на зауваження, але й створюють підвищену загрозу небезпеки праці решти учнів. Гіперактивні діти знаходять джерела стимуляції в різних ризикованих або збудливих ситуаціях. Це їх підживлює та приносить задоволення і, крім того, привертає увагу дорослих. Подібні негативні прояви стимулюють учителів відшукувати продуктивні форми, методи і прийоми роботи, які б могли зацікавити дитину.

Під активністю ми розуміємо будь-яку енергійну діяльність особистості. І це чудово, якщо до цього слова не додано префікс «гіпер», що в перекладі з грецької означає «перевищення норми».

Гіперактивні діти є імпульсивними, неуважними (їх увага постійно не зосереджена на об’єкті), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, галасують, танцюють, співають — і все це майже одночасно. Такі школярі на уроці постійно зайняті своїми справами, їх неможливо утримати на місці, примусити вислухати завдання і тим більше виконати його до кінця. Як наслідок — таким дітям надзвичайно складно у школі: вони просто не можуть всидіти на стільці, схоплюються з місця, не можуть дочекатися своєї черги під час занять, на запитання відповідають не замислюючись, не дослухавши до кінця, починають виконувати нове завдання, не закінчивши попереднього, теревенять безперестанку, гублять і забувають свої речі тощо.

Гіперактивних хлопчиків значно більше, ніж дівчаток. Причини такого явища:

- висока вразливість мозку плоду чоловічої статі у зв’язку з різними видами патології вагітності й пологів;

- функціональні й генетичні чинники (вважають, наприклад, що менший ступінь функціональної асиметрії в дівчаток створює більший резерв для компенсації порушень тих або інших вищих психічних функцій);

- дівчатка більше, ніж хлопчики, дотримуються норми соціальної поведінки, які ще з дитинства формують у них слухняність (наприклад, для розрядки дівчинка може поплакати, тоді як хлопчик в аналогічній ситуації у більшості випадків почне «бігати по стелі»).

Поради вчителям, які працюють з гіперактивними учнями

1. Учитель повинен зрозуміти (якщо в цьому є потреба) причини нещастя, що спіткали дитину. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці відомості, він зможе правильно поводитися з учнем: не підвищувати голос і не сварити його, не сюсюкатись і не потурати йому, не поспішати самому і не квапити учня, не нервувати самому і не дратуватися через його певні вчинки, не порушувати домовленостей і планів тощо. Але в жодному разі учень не повинен відчути, що вчитель його жаліє.

2. Педагогу слід уникати крайнощів, як-то: надмірної суворості й потурання. Учні мають дотримувати безпечних для себе і своїх однокласників правил поведінки під час лабораторних та практичних робіт. Водночас кількість заборон потрібно звести до мінімуму, оскільки в гіперактивних дітей занижена реакція на шум, присутні зорові образи, негатив, отже, заборони для них — порожній звук.

Якщо можливо, у роботі з гіперактивними учнями потрібно уникати заборон й намагатися не використовувати під час спілкування слова «заборонено», «не можна», «не треба», «припини», «ні» та інші.

3. Якщо під час занять існують певні заборони, то вони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, крім того, учень повинен чітко знати, яке покарання на нього чекає в разі порушення.

Краще замінити їх на правила, побажання, поради, починаючи розмову не з того, що не можна робити, а з того, як необхідно працювати. Не слід забороняти в категоричній формі. Замість наказів — прохання (але не потрібно підлещуватися). Потрібно досягати згоди і взаєморозуміння, пояснювати, чому «не можна», якщо це не вдається — перенести увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонувати іншу можливу в цей момент діяльність; поставити несподіване запитання, не пов’язане з темою уроку; відреагувати несподіваним для учня чином (пожартувати, повторити дії учня тощо). Якщо у такий спосіб учня відволікти не вдається — запропонувати альтернативний варіант (наприклад, учень постійно коментує та дає вказівки іншим учням — його варто назначити ланковим чи бригадиром малої робочої групи: «Хочеш командувати — командуй, але й відповідати за групу тобі»). Разом із тим слід зауважити, що гіперактивним учням не слід брати участі в командних змаганнях, де задіяні сильні емоції (тематичні змагання, брейн-ринги, олімпіади, естафети), тому що чим більше дітей у групі — тим вище перезбудження.

4. Система подання навчального матеріалу в школі — це переважно педагогічний монолог, який вимагає від дитини уважного слухання і виконавчої поведінки, тоді як гіперактивним дітям потрібні перш за все візуальні та тактильні опори в отриманні інформації.

Тобто будувати уроки слід таким чином, щоб під час їх проведення постійно використовувати різноманітне дидактичне забезпечення, як-от: кольорові плакати (але не занадто яскраві, щоб зайвого разу не збуджувати дитину), картки, цікаві малюнки; на праці — зразки матеріалів, деталей, виробів, інструментів; фізиці — моделі, що демонструють різноманітні фізичні явища та процеси; на хімії — незвичайні ємкості, зразки реактивів тощо.

Можливо, те нове, що ви особисто дасте дитині в руки, зацікавить її більше, ніж те, що вона збиралася схопити сама, без вашого дозволу.

5. Доцільно давати учневі, по можливості, посильні для нього доручення, визначати його обов’язки і контролювати їх виконання. Використовуйте рухливість у своїх інтересах — відправте намочити ганчірку, полити квіти, зібрати або роздати зошити — повірте, від усвідомлення власної значущості дитина сама почне контролювати свою поведінку, а поки вона зайнята виконанням важливого доручення, у вас є можливість спокійно вести урок. І не забудьте подякувати дитині! Потрібно заохочувати зусилля учня, навіть якщо результати не настільки гарні, як би вам того хотілося. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове — варто пояснити і показати, як його виконувати. Інструктаж має бути коротким, чітким, можливо, потрібно навіть пояснити зрозумілими дитячими словами (довге та занадто складно сформульоване завдання гіперактивна дитина не дослухає — перестане сприймати).

6. Не потрібно наполягати щоразу, щоб учень вибачився в разі виникнення порушень. У багатьох випадках, коли він заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося. Не читайте нотацій, адже учень все одно їх не чує й не сприймає. Якщо потрібно покарати — робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання суворо заборонені! Учитель може поставити поведінці (а не учневі!) негативну оцінку, тимчасово усунути від виконання практичної роботи (спробувавши пояснити, що в його стані це небезпечно), але обов’язково дати учневі інше завдання.

7. Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому бажано частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала — недопустима. Вважаємо, що учня слід хвалити завжди, коли йому вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов’язана з концентрацією уваги (читання інструкції, креслення, збирання складного виробу, схеми, прибирання робочого місця, змішування реактивів, написання алгоритму, дослідження через мікроскоп тощо). Тут буде не зайвою трохи завищена гарна оцінка. Але необхідно пильнувати, щоб система заохочень не перетворилася на систему оплати — обов’язковою умовою має бути виставлення (хоча б у щоденник учня) будь-якої, навіть низької оцінки. Завжди відзначайте успіхи — це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.

8. Гіперактивний учень обов’язково повинен мати своє постійне робоче місце, де він може «усамітнитися». На його робочому столі не має бути інструментів та матеріалів, що відволікають увагу, адже дитина самотужки не може досягти того, щоб її нічого не відволікало (її непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже, їх потрібно мінімізувати).

9. Навчити дитину керувати своїми емоціями допоможуть «агресивні завдання». Наприклад, хочеш битися — бий, але не однокласників. Ось тобі молоток — забивай (витягуй, рівняй) цвяхи, випрямляй (згинай) жерсть. Або тримай дерев’яну дошку — спробуй напиляти з неї п’ять однакових заготовок для своєї бригади.

Також доцільно залучати й заохочувати надмірно активних учнів до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (розмітка, сортування, порівняльні операції, оцінка якості тощо). Такі завдання дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини. Для виконання домашнього завдання з фізики вчитель може не просто рекомендувати вивчити теоретичний матеріал, але й підібрати 2–3 задачі з цієї теми, продемонструвавши їх розв’язання перед класом; зробити доповідь, оформити стенд і т. ін. Можна запропонувати учням пояснити яке-небудь явище (чому нафта плаває на воді, чому велосипедист не падає, чому під час закипання води з’являються пухирці і т. ін.), застосувавши отримані на уроці теоретичні відомості. Гіперактивні учні, простеживши зв’язок між теорією й реальним життям, швидше за все зацікавляться навчальним предметом. Учні середньої і старшої ланки можуть допомогти вчителеві у створенні карток, плакатів тощо.

10. Для підвищення мотивації навчання можна використовувати й такий метод: роздавши двом гіперактивним учням текст, інструкційну карту, завдання лабораторної роботи, вчитель просить відзначити в ньому ті частини, деталі, які можуть стати «складними» для більшості учнів класу, які працюватимуть з ним на уроці. Як правило, гіперактивні учні відзначають слова, приклади, завдання, де самі часто припускаються помилок. Тобто за допомогою активних учнів ви повідомите класу моменти, на які слід звернути особливу увагу, у той час коли самі учні будуть задіяні.

11. Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання плану дій, який потрібно складати разом із ними. Грамотно складений розпорядок роботи (вивчення теоретичного матеріалу, опанування прийомами роботи, тренувальні вправи, практичні заняття, контроль та самоконтроль, оцінювання) за умови його дотримання діє на надмірно активного учня заспокійливо. Оскільки йому через свою імпульсивність важко миттю перевести увагу з одної справи на іншу, контролювати час виконання завдань, бажано попередити його заздалегідь, звертати увагу на годинник.

12. Як показують недавні дослідження, гіперактивні діти мають зазвичай більш високий рівень інтелекту, ніж решта дітей. І дуже часто виявляється, що дитина, нездатна просидіти з підручником у руках більше ніж 10 хв, за цей короткий час встигає запам’ятати напам’ять цілу поему. Ці діти мають також рідкісну здатність виражати особисті відчуття й контролювати себе за допомогою руху. Часто вони стають обдарованими акторами, танцюристами або спортсменами. Тому якщо дитина систематично не виконує письмових завдань, запропонуйте їй скласти та розіграти невеличку сценку за темою домашнього завдання. Зазвичай гіперактивні діти знаходять театралів-однодумців серед більш спокійних дітей. А це вже вам готова активгрупа художньої самодіяльності для будь-якого свята чи конкурсу.

На щастя, загальна рухова активність з роками зменшується, а в деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя (і педагогам також!) у старших класах. На жаль, через неправильний педагогічний підхід у шкільні роки ця проблема зберігається і в дорослому віці.

З огляду на викладене вище, слід зробити висновок, що, плануючи та проводячи урок у класі, де є гіперактивні учні, потрібно ретельно підбирати навчальний матеріал. Педагогу необхідно враховувати час на можливі відхилення від плану, швидко реагувати, приймати правильні та виважені рішення, уміти швидко переключати власну увагу із активних учнів на спокійних. Практичні та лабораторні роботи мають бути цікавими, посильними у виконанні навіть для непосидючих дітей і, звичайно, максимально безпечними. А найголовніше, щоб по закінченні заняття не залишилось образ через недостатню увагу ні з боку гіперактивного учня, ні з боку решти дітей.

Данілушкін В. В. Особливості роботи вчителя з гіперактивними учнями середнього шкільного віку // Класному керівнику. Усе для роботи. — Х. : ВГ «Основа». — № 2 (50), 2013. ВГ "Основа"